Але є ще один таємний «ворог» будівлі, який відноситься до тієї ж «водної» групи ризику - пар або волога. Вогкість, грибок і цвіль - ось ті «плоди», які пожинає власник споруди, не подбав про запобігання такої «атаки».
Одним з ефективних способів боротьби з надлишком вологи є пароізоляція стін і покрівлі. Але повний захист «коробки» гаража потрібен не у всіх випадках. Із дахом все зрозуміло, тут економія не доречна, але що стосується стін, то рішення приймається в залежності від їх структурної особливості.
Коли потрібна пароізоляція гаражних стін?
Як по собі волога - це одна з якісних характеристик атмосфери і її відносний показник ніколи не дорівнює нулю (навіть в пустелі він тримається на позначці ≈ 25%).Якщо гараж побудований з «дихаючих» матеріалів, то основна маса свіжого волгого повітря потрапляє всередину через стіни гаража. Чим більша різниця температур між середовищами, тим інтенсивніше повітряний потік. Холодне свіже повітря витісняє тепле «відпрацьоване» через витяжну вентиляцію.
Але взимку господар будинку не радий швидкому повітрообміну, який змушує його мерзнути. Вистроїти «коробку» гаража потрібної товщини економічно невигідно, тому її раціональніше утеплити, забезпечивши додаткової «шубкою». Ось тут і може виникнути проблема, яка полягає в тому, що популярні типи утеплювачів здатні сильно ввібрати вологу і затримати її, тим самим завдавши удару по злагодженій роботі «дихання» споруди. Інша небезпека: кордон «тепле/холодне», де за певних умов на стику двох середовищ випадає конденсат (явище називається точкою роси).
Пароізоляція для однорідних цегляних і дерев'яних стін, утеплених зовні, не потрібна. Тут зона «ризику» зрушена на зовнішню сторону фасаду, міцність якого і є гарантією довговічності будівлі.
Але є ряд випадків, коли для гаража з періодичним або постійним обігрівом обов'язково потрібна пароізоляція стін, а саме:
* Якщо виконується внутрішнє утеплення приміщення
У першу чергу пароізоляція стін захищає утеплювач ватного типу. Мінеральна і стекло-вата володіють відмінними теплоізоляційними і «дихаючими» властивостями. Але їх істотний недолік полягає в поглинанні води: втягуючи і утримуючи вологу, утеплювачі намокають, втрачають свої унікальні «здібності» і швидко руйнуються. Пароізоляція стін зсередини запобігає ці негативні наслідки.
* Якщо стіни багатошарові (каркасного типу)
Утеплювач поміщений в готову «слойку»: зсередини обрамлений обробкою приміщення, а із зовнішнього боку фасадним облицюванням. Фактично це теж саме внутрішнє утеплення будівлі, для якого пароізоляція стін обов'язкове.
* Якщо монтується вентильований фасад.
Устрій пароізоляції стін для «дихаючих» фасадів грає вітрозахисну роль. Вона пом'якшує і дозує потік свіжого повітря, захищаючи утеплювач від «перевантажень» і не сковує його «дихання». Наприклад, виконується зовнішня пароізоляція цегляних стін, утеплених ватним теплоізолятором і облицьованих сайдингом. Вітро-бар'єр перешкоджає їх зайвому продуванню, а вентиляційний зазор забезпечує видалення надлишків вологи з поверхні «захисту».
Ще однією обов'язковою умовою нормального мікроклімату в приміщенні будівлі є наявність постійно функціонуючої вентиляції. Але для такого технічного приміщення, як гараж, вона обов'язкова, тому ми не будемо детально зупинятися на нюансах її облаштування (бажаючі ближче ознайомитися з темою - ласкаво просимо до розділу «Вентиляція гаража»).
З самого терміна «пароізоляція» випливає висновок, що бар'єр абсолютно не пропускає пар. Насправді це не так. Щоб уникнути «парникового» ефекту, сучасні пароізоляційні матеріали забезпечують прохід мінімального «контрольованого» потоку повітря. Зайва волога залишається на поверхні мембрани, а «очищене» повітря не шкодить конструкції та теплоізолятору.
Пароізоляція стін, оснащених внутрішньою теплою «шубкою», захищає утеплювач і переправляє основну масу зволоженого теплого повітря по більш легкому «маршруту»: через витяжну вентиляцію.
Основні види пароізоляції для стін.
Найдоступніший і простий спосіб пароізоляції стін всередині приміщення - використовувати поліетиленову плівку товщиною 100-200 мкм. Але слід врахувати, що поводитися з нею треба вкрай обережно і сильно не натягувати, оскільки при сезонних препадах велика ймовірність виникнення розривів.Більш сучасні аналоги плівки двошарові: одна поверхню ворсиста, а інша абсолютно гладка. На відміну від класичної плівки «новинки» більш еластичні і стійкі на розрив.
Укладають двошарову плівку ворсистою поверхнею назовні, а гладкою - до утеплювача. Обов'язково слід передбачити вентиляційний зазор, щоб конденсат, що випадає на її шорсткій стороні, міг випаруватися.
Перевага пароізоляційної плівки: доступна ціна.
Недоліки: це «шкідлива» пароізоляція, що створює ефект поліетиленового мішка. Плівка практично «не дихає», що робить негативний вплив на якісну характеристику конструкції. Ще одна істотна незручність - «труднощі» монтажу. Обов'язково потрібно вентиляційний зазор, який «з'їдає» корисну площу внутрішнього приміщення.
Наступне покоління матеріалів для пароізоляції стін всередині приміщення - мембрани. Вони оснащені дифузійним «стоп-контролем» вологи і не позбавлені «дихання». Скажімо так, вони обмежені конкретним показником паропроникності, допустимим для коректної «роботи» ватного утеплювача. Він не зволожується і не промерзає, «дихаючі» здібності стіни зберігаються, що є важливим якісним показником при будівництві будь-якої споруди. Облаштовувати вентиляційний зазор не потрібно. Це і є головною перевагою даного будматеріалу.
Недолік один, але істотний для бюджетного будівництва: дорожнеча. Ціни на «чудо-матеріал» відверто «кусаються».
Третій варіант виконання даного будматеріалу призначений для вузької «публіки». Застосовується для пароізоляції стін у будинках з особливими вимогами до теплоізоляції. Наприклад, лазні та сауни. Одна сторона бар'єру «дзеркальна»: поверхня відбиває інфрачервоне тепловипромінювання, а основа плівки з крафт-паперу, покритої лавсаном, витримує температурні «понад навантаження» (до 140°С). Укладають її відразу за облицюванням дзеркальною поверхнею всередину з обов'язковим вентиляційним зазором.
Це оптимальна енергозберігаюча пароізоляція внутрішніх стін для лазень і саун, що сприяє ефективному захисту дерев'яної «коробки» будівлі і дбайливого збереження тепла.
Доступна пароізоляція стін гаража.
Якщо пароізоляція дерев'яних стін лазні вимагає істотного вкладення коштів і надалі виправдовує їх, то для гаражної будівлі хотілося б заощадити. Якщо виникла необхідність такого захисту, використовуйте народний метод, що дозволяє з простої поліетиленової плівки зробити цілком «дихаючий» паробар'єр:1. Купуємо поліетиленову плівку 100-200 мкм.
2. Щоб уникнути «парникового» ефекту наносимо на неї перфорацію за допомогою саморобної заготовки: на дерев'яний брусок рядами набивають маленькі цвяхи (перетин 2-3 мм) з кроком 7 - 8 см. Плівку укладають в декілька шарів (до 10) на землю, попередньо вирівнявши її поверхня піщаної «подушкою» (5 см). Перфорацію наносять за кроком 7-8 см або 3-4 см (залежно від бажаної інтенсивності «дихання»).
Важливо!
Головна умова правильного монтажу пароізоляції будь-якого типу - ретельне стикування смуг внахлест (15 см). Шви проклеюють спеціальним скотчем з бутил-каучуку або акрилу. Їм же закладають пошкоджені ділянки плівки.